НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС «ЯКИМІВСЬКА ГІМНАЗІЯ»

      ЯКИМІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Конспект уроку з математики

                           Тема: «СКЛАДЕНА ЗАДАЧА»

                            Клас: 2

                   Вчитель початкових класів:

               ШИШКАРЬОВА ОЛЕНА БОРИСІВНА

Мета:

пізнавальна-формування поняття складеної задачі, загального вміння

                         розв’язувати складені задачі; формувати прийоми розумових

                         дій аналізу, порівняння під час виконання завдань;

                         закріплювати знання  таблиць додавання і віднімання;

розвиваюча -   розвивати логічне мислення, творчу активність учнів, уміння

працювати в групах;

виховна -виховувати працьовитість, дисциплінованість,повагу до

товаришів, любов до природи,інтересдо загальногопошуку,

до уроку математики.

Обладнання:зошити з друкованою основою, предметні малюнки, схеми

                         задач, сигнальні картки, ноутбук із тестовим завданням.

ХІД УРОКУ: 

Вчитель:Учень:Ми Вам раді, гості любі,  Будемо гарно  працювати,

Вчитель:Сьогодні у нас цікавий урок,У світ математики зробимо крок.Ми будемо діяти оперативно,

                    Писати – охайно,Сперечатись – доказово,                     Це для

І. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

        Вчитель:          Сьогодні ми  з вами будемо подорожувати осіннім парком, насолоджуватися останнім різнобарв’ям , яке дарує нам Чарівниця ОСІНЬ. А підемо ми по цій стежинці з кольорового листячка( зображення на дошці). На кожному листочку записане завдання, яке  нам необхідно буде виконати. А якщо ми впораємося з усіма завданнями, наприкінці подорожі нас чекатимуть  гостинці.   Діти, ви вже маєте досвіт розв’язування задач із двома взаємопов’язаними запитаннями, можете поєднати дві прості задачі в одну, на запитання якої не можна відповісти однією арифметичною дією. Саме над такими задачами ми будемо сьогодні працювати. А називаються такі задачі(вчитель відкриває тему уроку, записану на дошці і пропонує учням прочитати її) – СКЛАДЕНІ ЗАДАЧІ. Тож бажаю всім успіху в роботі.

II.Актуалізація знань учнів.

1. Перевірка домашнього завдання.

Вчитель: Отже,перший листочок… Давайте перевіримо, як ви впорались із домашнім завданням.(на дошці записи обчислень)

1. Треба було обчислити вирази різними способами:

   12 – 7 = 12 – – = – =

 +

   12 – 7 = + - 7 =

 +

   12 – 7 = ( + ) - 7 = + =

 +

   12 - = - + = + =

(Учні послідовно пояснюють порядок виконання обчислень)

2 завдання -  накреслити відрізок довжиною…(відповіді  учнів)

          (Учні звіряють свої креслення з кресленням на дошці)

Вчитель: Протягом усього уроку ті з вас, хто безпомилково виконуватимуть завдання отримають кленові  листочки, за їх кількістю ми з’ясуємо, хто ж у класі найкращий знавець математики.

А зараздругий листочок на нашій стежинці:                            А листя під ногами шурхотить.

Вас чекає вправа -усні обчислення  «Куди приземлиться листик?»

      11 - 2   12 – 4               9 + 3    7 + 7               14 – 8

          8 + 9                   15 – 8               6 + 7

                                                                                     11 + 5               5 + 6

12    6    11    9    17    14    8    13    7    16

(На дошці розташовані листочки – приклади та записаний ряд чисел – відповідей. Учням необхідно розв’язати приклади і перенести листочки до відповідних чисел.)

Одночасно з цим, учні (високий рівень) виконуютьтести (на комп’ютері).

Обговорення вправи.

Вчитель:

- Яким словом можна назвати всі ці числа?(натуральні)

- Які завдання можна виконувати з цими числами?(відповіді учнів)

Наступнийлисточокна стежинці- Каліграфічна хвилинка іззавданням.(Запис числа, класної роботи).-Запишіть дані числа(з попереднього завдання) в порядку зростання.

- Яких чисел в цьому відрізку  натурального ряду чисел не вистачає? (10, 15)

- Четвертийлисточок пропонує нам скласти різні прості задачі використовуючи числа 10 і 15.

Учитель показує дітям схему задачі, учні з’ясувавши вид задачі, складають умову:

• на знаходження суми;
• на знаходження невідомого доданку;
• на різницеве порівняння;
• на збільшення ( зменшення) числа на кілька одиниць;
• на знаходження остачі.

Молодці.

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА.

Ми попарку йшли, йшли.

Нахилились –лист знайшли, в кошик поклали і далі пішли.

Ми попарку йшли, йшли

Дотягнулись до калини,ягідку зірвали і далі пішли.

Ми попарку йшли, йшли –горішок знайшли,

Нахилились –раз, два, три…В кошик поклали і далі пішли.

Ми попарку йшли, йшли,

З кошиком повнимдо школи прийшли.

ІІІ. Формування нових знань і способів дії.

1.Ознайомлення з поняттям складеної задачі.

Фронтальне виконання завдання №1(Навчальний зошит 1, С.О.Скворцова, О.В.Онопрієнко)

• Чи є ці тексти задачами? Чому ви так вважаєте? Чим вони відрізняються?Чим схожі?

Учні визначають, що обидва тексти – це задачі, але вони відрізняються тим, що перша задача містить два запитання, а друга – одне. Пропоную з’ясувати, що необхідно знати, аби відповісти на ці запитання. Учні пояснюють міркування за поданою схемою аналізу, в якій слід вписати числові дані та проставити знаки арифметичних дій, за допомогою яких відповімо на певне запитання.

Скільки всього сердечок вирізали?

Скільки вирізалаСкільки вирізала Іринка?

Наталка?

Скільки вирізала                                                На скільки більше Іринка?

Наталка?

Пропоную визначити, якими трикутниками на схемі позначені прості задачі, та сформулювати їх, показавши опорні схеми, і визначити послідовність простих задач. Після розбиття складеної задачі на прості учням повідомляється, що на запитання першої простої задачі відповімо першою дією, а на запитання другої простої задачі – другою дією. Таким чином, складається план розв’язування задачі. Учні розглядають запис розв’язання , та відповідають на запитання задачі. Отже, учні вперше розв’язали задачу, яка складається з двох простих задач, а саме – складену задачу.

2. Первинне закріплення поняття складеної задачі.

Фронтальне виконання завдання №2. (Навчальний зошит 1, С.О.Скворцова, О.В.Онопрієнко)

Таким чином, учні переконуються, що на запитання складених задач не можна відповісти одразу однією арифметичною дією; складені задачі складаються з кількох простих.

ІV.Формування вмінь і навичок. Закріплення вивченого.

    Ми зробили ще один крок по нашій осінній стежині. І зараз перед нами не один, а кілька листочків із задачами. Спробуємо розв’язати?Пригадайте, які птахи залишаються зимувати у нас. Учні діляться на групи  по рівням.

Роздаю задачі про птахів.

Зелений листок.( Високий рівень).

На дереві сиділи синички та горобці. На одній гілці  сиділо 3 синички, на другій – 4 синички, а горобців –  12.На скільки більше сиділо на дереві горобців, ніж синичок?

Жовтий листок. (Достатній рівень).

На заборі сиділо 5 сорок, а ґав – на 7 більше. Скільки всього пташок сиділо на заборі?

Червоний листок.(Середній рівень).

Над хатою літало 7 сорок, а горобців – на 2 менше. Скільки всього птахів літало над хатою?

1. Скільки горобців літало над хатою?
2. Скільки всього птахів літало над хатою?

Коричневий листок. (Початковий рівень)

На дереві сиділо 5 снігурів , а омелюхів - на 3 більше.

  Скільки всього птахів сиділо на дереві?

1. Скількиомелюхівсиділо на дереві?

 + =

1. Скількивсього птахів (снігурів та омелюх) сиділо на дереві?

 + =

Перевірка і оцінювання роботи груп.

V.Підсумок уроку.Пояснення завдань домашньої роботи.

Рефлексія навчально – пізнавальної діяльності учнів.

Вчитель:- Ось і завершилась наша подорож. Що найбільше сподобалось вам?

- Над якими задачами ми працювали на уроці?

-Як «впізнати» просту задачу-Як «впізнати» складену задачу?

на 12б.- Давайте підрахуємо листочки, які ви одержали.Оцінювання.

Але дзвінок пролунав, вЩо урок вже час кінчати, требаА за гарну працю всі, візьміть яблука смачні!

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС «ЯКИМІВСЬКА ГІМНАЗІЯ»

       ЯКИМІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доповідь: « ВДОСКОНАЛЕННЯ УРОКУ ЯК ЗАСІБ
                     РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ
                     ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ»

                          Вчитель: ШИШКАРЬОВА

                                          Олена Борисівна

                                       2015

          Гарна школа починається з уроку. Усе найголовніше та найважливіше для школяра відбувається на уроці, оскільки за роки свого навчання він відвідає майже 10 тисяч занять і не менш як 90 % робочого часу вчителя буде присвячено саме уроку: його плануванню, проведенню, модернізації, рефлексії.

Час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання. Зрозуміло, що уроки в умовах компетентнісного  навчання, в умовах співробітництва (вчитель — учень) потребують величезної підготовчої праці, великих знань.

            Щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.
           Виходячи з нових реалій і потреб суспільства, особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя.

            Зміст навчання сам по собі, без спеціального формування прийомів розумової праці, не може автоматично розвивати інтелект учнів. Він є лише передумовою, підґрунтям для розвитку мислення. Тому учитель наповнює процес навчання діяльністю та спрямовує на становлення свідомості й особистості.
            Учити дитину пізнавати свій внутрішній світ, свої потенціальні можливості, пізнавати світ іншої людини, вживатися в оточення, пізнавати реальність — це стало невід'ємною складовою освітньої діяльності вчителів.

            Оскільки процес, в якому поєднується, накопичення знань і пізнання, а також застосування цих знань, творить людину, яка вміє діяти, співчувати, розуміти свою причетність до того, що відбувається навколо неї, розуміти інших, бути толерантною, відповідальною, накопичувати досвід вирішення проблем, знаходити компроміс.

Життя вимагає, щоби шкільне навчання давало можливості для формування досвіду розв'язання проблем і нестандартних завдань, досвіду спілкування та взаємодії, досвіду емоційно-ціннісного ставлення до оточуючого світу та до себе самого. Збагачення змісту освіти, забезпечення зв'язку з життям, залучення особисто важливої для дитини інформації, за діяння її емоційної сфери, організація навчальної діяльності не тільки на рівні відтворення знань, умінь і навичок, а й на творчому рівні, мають сприяти формуванню компетентності учнів.

 Інноваційні підходи до організації навчально-пізнавального процесу на уроці допоможуть подолати розрив між освітою та вимогами життя, дозволять істотно активізувати розумову та пізнавальну діяльності учнів, підвищать інтерес до навчальних предметів. Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізаці­єю відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким. Нині вітчизняні вчені поряд із традиційними уроками пропонують й інші форми організації навчального процесу: інтегрований урок, лекційно-семінарські або лекційно-практичні заняття, інтерактивні заняття, інформаційні технології, проектне навчання, продуктивне навчання та інші.

                 Найкращий ефект з формування компетентностей має така форма навчання, за якої учень навчає інших того, чого хоче навчитися сам. На відміну від наукових знань, компетентності можна набути тільки через діяльність та ситуацію.

                Під діяльністю треба розуміти ділові та імітаційні ігри. Беручи участь у ділових та імітаціних іграх учні не просто ознайомлюються з певним видом діяльності, а вивчають її з середини.

                Важливою частиною освітнього середовища є проекти. Можна стверджувати, що пройшовши через проектне навчання, учень набуває таких компетенцій:

·        Компетенцію розуміти.

Розуміти – тобто побачити логічні зв’язки навчального матеріалу через діяльність.

·        Компетенцію готовності.

Бути готовим організувати діяльність та взяти на себе відповідальність за інших.

·        Компетенцію опанувати нову діяльність.

Вміння опанувати нову діяльність, набути нових необхідних технік, умінь та навичок.

·        Компетенцію комунікативну.

Вміти організувати комунікацію, зрозуміти співрозмовника, довести свою точку зору, вміти спілкуватись, вміти навчити цього інших.

           До цього переліку мають бути долучені частково-пошукові та дослідницькі методи навчання, які передбачають самостійну активну діяльність учнів, задіяння та розвиток їх творчого потенціалу, уміння самостійного опрацювання додаткових джерел, комунікативні та організаційні вміння.

           Визначальною рисою методів  і технологій навчання, які можна використати для реалізації компетентнісного підходу, є активна діяльність учнів як суб'єктів педагогічного процесу.

          Інформаційні та репродуктивні методи навчання  неспроможні  повною мірою забезпечити досягнення мети формування компетентності школярів.   

          Використання цих методів має сформувати базу для реалізації активних методів навчання, так само як діяльність репродуктивного рівня має стати підґрунтям конструктивної та творчої діяльності. Перегляд ролі інформаційних і репродуктивних методів у структурі навчального процесу та необхідність зменшення їх питомої ваги на користь активних методів навчання є очевидними.

            Логічним продовженням огляду методів навчання є характеристика форм   організації   навчальної   діяльності   учнів   для   реалізації компетентнісного підходу.    Фронтальна   форма   організації  передбачає одночасне виконання однакової для всіх учнів роботи. Це найменш затратна для вчителя форма, але водночас і найменш результативна, виходячи з різного ступеня підготовки, реального фонду знань, комплексу психологічних характеристик учнів. Виходячи з цього, фронтальне опитування навряд чи може нині розглядатись як обов'язковий та тривалий за часом елемент уроку.

           Значно більший навчальний результат може забезпечити реалізація індивідуальної форми організації навчальної діяльності, яка передбачає врахування індивідуальних особливостей, темпу, рівня підготовки та навчальних можливостей учнів. Індивідуальна форма організації навчальної діяльності сприяє становленню самостійності, активності, відповідальності, і це робить реалізацію названої форми адекватною задачам формування компетентності учнів.

            Недоліки фронтальної (відсутність диференціації) та індивідуальної (відсутність спілкування та контактів між учнями) форм можуть бути компенсовані завдяки груповій формі організації навчальної діяльності. Правильно організована робота в парах, групах чи мікрогрупах дозволяє забезпечити активну діяльність учнів, передбачає розподіл обов'язків між ними, виконавчу та організаційну ініціативу, актуалізацію як досвіду самостійної діяльності, так і спільної роботи над розв'язанням конкретного завдання. Саме групова робота найбільш узгоджена з реаліями професійної діяльності дорослих. Таким чином, визначаючи ієрархію форм організації навчальної діяльності учнів у контексті компетентнішого підходу, можна дійти висновку про пріоритетність групової та індивідуальної форм організації навчальної діяльності.

            У системі компетентнісного підходу до навчання нових акцентів набувають вимоги до засобів навчання. Формування інформаційної компетентності передбачає обов'язкове використання в навчальному процесі комп'ютерної техніки й медіазасобів і забезпечення оволодіння учнів прийомами опрацювання інформації.

           Серед дидактичних збірників доцільно віддати перевагу таким з них, які містять комунікативно-ситуативні завдання, завдання,    вимагають   залучення   досвіду   школярів,   наближені   до   життя, що стимулюють активну мисленнєву діяльність учнів.

            Діяльність головних суб'єктів педагогічного процесу в контексті реалізації компетентнісного підходу до навчання також зазнає певних змін. Нові акценти в діяльності вчителя пов'язані з перерозподілом пріоритетів його функцій - від інформаційної до організаторської, консультативної, управлінської. Учитель має бути зараз не транслятором інформації, а організатором спрямованої на розв'язання навчальних завдань діяльності учнів. Закономірною є зміна акцентів і в учнівській діяльності - вона має бути активною, передбачати самостійну й самоосвітню роботу.

           Традиційними вимогами до сучасного компетентнісного уроку є те, що на заняттях учні повинні наводити приклади із життя, робити порівняння, висновки , працювати з підручником, здійснювати експеримент, заносити дані до таблиць, виконувати вимірювання та розрахунки, складати конспект уроку,  висувати гіпотези, звертатися до свого практичного досвіду.

                       Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, які постійно змінюються,  найкраще орієнтується, приймає рішення людина творча, гнучка, креативна,  здатна до генерування нового (нових ідей, задумів, підходів). Проектуючи свій життєвий шлях, особистість набуває статусу творця, оскільки творчість стає для неї універсальним способом світовідчуття та життєздійснення.
               Якість творчого досвіду має велике значення в шкільній освіті. Він виявляє оригінальність кожної окремої дитини.

               Розвивати творчі здібності необхідно ще з ранніх років, використовуючи схильності дитини. Чим раніше розпочати цей процес, тим більше шансів на успіх.  На жаль, вислів "талант себе виявить" не відповідає дійсності, адже діти часто     приховують свої здібності, якщо їх не оцінити належним чином.   Тому вчитель має бути творчим, щоб навчальний процес був цікавим, різнобічним і, головне,    результативним.